Головна / Голодомор 1932-1933 років / Міжнародні та національні нормативні акти / Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і покарання тощо.

Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду і покарання за нього

До 75-х роковин Голодомору в Україні

 

            Прийнято і запропоновано для підписання, ратифікації чи приєднання резолюцією 260 А (III) Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1948 року ВСТУП У СИЛУ: 12 січня 1961 року у відповідності зі статтею XIII. Договірні сторони, приймаючи до уваги, що Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у своїй резолюції 96 (I) від 11 грудня 1946 року оголосила, що геноцид є злочином, що порушує норми міжнародного права і суперечить духу і цілям Організації Об'єднаних Націй, і що цивілізований світ засуджує його, визнаючи, що протягом всієї історії геноцид завдавав великих втрат людству, і будучи переконаними, що для рятування людства від цього огидного нещастя необхідне міжнародне співробітництво, погоджуються, як це передбачено нижче:

Стаття I Договірні сторони підтверджують, що геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний, чи воєнний час, є злочином, що порушує норми міжнародного права і проти якого вони зобов'язуються вживати заходів попередження і карати за його здійснення.

Стаття II У даній Конвенції під геноцидом розуміються наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: a) убивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її; d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Стаття III Карні наступні діяння: a) геноцид; b) змова з метою здійснення геноциду; c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду; d) замах на здійснення геноциду; e) співучасть у геноциді.

Стаття IV Особи, що чинять геноцид чи які-небудь інші з перерахованих у статті III діянь, підлягають покаранню, незалежно від того, чи є вони відповідальними по конституції правителями, посадовими чи приватними особами.

Стаття V Для введення в силу положень даної Конвенції договірні сторони зобов'язуються провести необхідне законодавство, кожна у відповідності зі своєю конституційною процедурою, і, зокрема, передбачити ефективні заходи покарання осіб, винних у здійсненні геноциду чи інших згаданих у статті III злочинів.

Стаття VI Особи, звинувачені в здійсненні геноциду чи інших перерахованих у статті III діянь, повинні бути суджені компетентним судом тієї держави, на території якої було зроблено це діяння, чи таким міжнародним карним судом, що може мати юрисдикцію у відношенні сторін даної Конвенції, що визнали юрисдикцію такого суду.

Стаття VII У відношенні видачі винних геноцид і інші перераховані в статті III діяння не розглядаються як політичні злочини. У таких випадках договірні сторони зобов'язуються здійснювати видачу у відповідності зі своїм законодавством і діючими договорами.

Стаття VIII Кожен учасник даної Конвенції може звернутися до відповідного органу Об'єднаних Націй з вимогою вжити, відповідно до положень Статуту Організації Об'єднаних Націй, усіх необхідних, на його думку, заходів з метою попередження і припинення актів геноциду чи одного з інших перерахованих у статті III діянь.

Стаття IX Суперечки між договірними сторонами по питанню тлумачення, чи застосування виконання даної Конвенції, включаючи суперечки щодо відповідальності тієї чи іншої держави за здійснення геноциду чи одного з інших перерахованих у статті III діянь, передаються на розгляд Міжнародного Суду за вимогою кожної зі сторін у суперечці.

Стаття X Дана Конвенція, англійський, китайський, іспанський, французький і російський тексти якої є рівно автентичними, датується 9 грудня 1948 року.

Стаття XI Дана Конвенція буде відкрита для підписання її до 31 грудня 1949 року від імені будь-якого члена Організації Об'єднаних Націй і будь-кого, хто не є членом Організації держави, що одержала запрошення Генеральної Асамблеї підписати Конвенцію. дана Конвенція підлягає ратифікації, і акти про ратифікацію депонуються в Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Починаючи з 1 січня 1950 року до даної Конвенції можуть приєднатися будь-який член Організації Об'єднаних Націй і будь-яка держава, що не є членом цієї Організації, яка одержала вищезазначене запрошення. Акти про приєднання депонуються в Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XII Кожна з договірних сторін може в будь-який час шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй поширити застосування даної Конвенції на всю чи деяку території, за ведення зовнішніх відносин яких вона відповідальна.

Стаття XIII У день, коли в Генерального секретаря будуть депоновані перші двадцять актів про ратифікацію чи приєднання, Генеральний секретар заготовляє Протокол, що у копіях перепроваджується всім державам - членам Організації Об'єднаних Націй і всім державам, які не є членами Організації, передбаченим у статті XI. Дана Конвенція набирає сили на дев'яностий день, починаючи з дня депонування двадцятого акта про ратифікацію чи приєднання. Акти про ратифікацію і приєднання, отримані після вступу в силу даної Конвенції, вступають у дію на дев'яностий день, починаючи з дня їхнього депонування в Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XIV Дана Конвенція дійсна протягом десяти років, починаючи з дня вступу її в силу. Вона залишається в силі на наступні п'ятиліття у відношенні тих договірних сторін, що не денонсують її щонайменше за шість місяців до закінчення відповідного терміну її дії. Денонсація виробляється шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XV Якщо в результаті денонсації число учасників даної Конвенції стане менш шістнадцяти, Конвенція припиняє свою дію в день вступу в силу останньої денонсації.

Стаття XVI Вимога про перегляд даної Конвенції може бути представлена в будь-який час кожною з договірних сторін шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Генеральна Асамблея вирішує те, які міри необхідно прийняти у відношенні такої вимоги, якщо вона визнає необхідним вживання яких-небудь заходів.

Стаття XVII Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй сповіщає всіх членів Організації Об'єднаних Націй і тих хто не є членами Організації держави, передбачених у статті XI: a) про всі акти про підписання, ратифікацію і приєднання, отриманих у відповідності зі статтею XI; b) про всі заяви, отримані у відповідності зі статтею XII; c) про день вступу в силу даної Конвенції у відповідності зі статтею XIII; d) про денонсації, отримані у відповідності зі статтею XIV; e) про скасування Конвенції у відповідності зі статтею XV; f) про заяви, отримані у відповідності зі статтею XVI.

Стаття XVIII Оригінал даної Конвенції депонується в архів Організації Об'єднаних Націй. Засвідчені копії Конвенції розсилаються всім членам Організації Об'єднаних Націй і державам, які не є членами Організації, передбаченим у статті XI.

Стаття XIX Дана Конвенція реєструється Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй у день вступу її в силу.

Copyright © 2008
Розробка сайту веб студія SEOTM