Протидія торгівлі людьми

БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ

Важливими кроками по вдосконаленню міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми стали Міжнародна Конвенція про боротьбу з торгівлею білими рабинями від        4 травня 1910 року; Міжнародна  Конвенція про Заборону торгівлі жінками й дітьми від 30 грудня 1921 року з поправками, внесеними  Протоколом, затвердженим  Генеральною  Асамблеєю  ООН 20 жовтня 1947  року;  Міжнародна  Конвенція  про  Заборону  торгівлі неповнолітніми жінками від 11 жовтня 1933 року із змінами, внесеними в неї вищезгаданим Протоколом.

Започаткування ефективного міжнародного механізму було закладено у 1949 році Генеральною Асамблеєю ООН шляхом прийняття Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами, яка набрала чинності в Україні 15 лютого 1955 року.

Сучасним міжнародно-правовим документом щодо протидії  торгівлі людьми є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протокол про попередження  і  припинення  торгівлі  людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює її. У грудні 2000 року в м. Палермо (Італія) Україна, спільно з іншими 124 країнами світу, підписала ці міжнародні документи і ратифікувала 4 лютого 2004 року на сесії Верховної Ради України.

Правоохоронні органи України зіткнулись зі злочинами, пов’язаними з торгівлею  людьми  на  початку  90-х  років  минулого  століття. Україна намагається якомога  активніше  залучатися  у  процес міжнародного співробітництва у сфері боротьби з торгівлею людьми, а також до загальної боротьби з міжнародною організованою злочинністю. Слід відзначити, що Україна  (як  на  міжнародному, так  і  на  національному  рівні)  застосовує багатовекторний  підхід  до  проблеми  боротьби  з  торгівлею  жінками. Як правило, це проявляється у поєднанні стратегій боротьби з торгівлею жінками як  такою, боротьби з нелегальною міграцією  та  боротьби  із  міжнародною організованою  злочинністю. З  метою  посилення  боротьби  з  цим  видом транснаціональної  організованої  злочинності,  у  березні  1998  року  Верховна Рада  України  приймає  Закон  “Про  внесення  змін  та  доповнень  до  деяких законодавчих актів України”, у зв’язку з яким, Кримінальний кодекс України було  доповнено  статтею,  яка  передбачала  покарання   за  торгівлю  людьми (ст.124-1  КК  України).  У  квітні  2001  року  Верховна  Рада  України  приймає новий Кримінальний Кодекс України, який набув чинності з 1 вересня 2001року, до складу якого увійшла стаття 149 “Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”.

У 1999 році створено Координаційну Раду по боротьбі  з  торгівлею жінками  та  дітьми  при  Уповноваженому Верховної  Ради  України  з  прав людини. У 2000 році в структурі Департаменту карного розшуку МВС України та в обласних управліннях внутрішніх справ створено спеціалізовані підрозділи по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми.

Указом Президента України від 18.02.2002 року №143 “Про заходи щодо подальшого  зміцнення  правопорядку,  охорони  прав  і  свобод  громадян” визначено, що боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних напрямків діяльності правоохоронних органів України.

З метою ефективного попередження торгівлі людьми в Україні успішно діють ряд міжнародних організацій та мережа громадських об”єднань.

Зокрема, було завершено роботу над договорами з Лівією про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; з Таїландом  про  правову  допомогу  у  кримінальних  справах;  з  Російською Федерацією, Білорусією, Туркменістаном і Бразилією про передачу засуджених осіб;  з  Єгиптом  та  Індією  про  правові  відносини  і  правову  допомогу  в цивільних справах.

***

Протокол  про торгівлю людьми

      Протокол про попередження, припинення і покарання за торгівлю людьми, особливо жінками і дітьми (також відомий як Протокол про торгівлю людьми), що прийнятий в 2000 р. Радою Організації Об’єднаних Націй в Палермо, Італія, є міжнародною збіркою дипломатичних норм, встановлених відповідно до Конвенції «Проти Міжнародної організованої злочинності» (ООН).

Протокол про торгівлю людьми є одним з трьох протоколів, прийнятих на додаток до цієї Конвенції. Протокол є першим глобальним юридично обов’язковим документом з узгодженим визначенням питання про торгівлю людьми. Метою такого визначенням є сприяти зближенню національних підходів у відношенні до визначення національних кримінальних злочинів, що сприяло б ефективному міжнародному співробітництву в галузі розслідування і судового переслідування у випадках торгівлі людьми. Додаткова мета протоколу полягає в захисті та допомозі жертвам торгівлі людьми при повній повазі до їхніх прав як людини.

Протокол про торгівлю людьми визначає торгівлю людьми як: вербування, перевезення, передача, приховування або одержання людей шляхом загрози або застосування сили, або інших форм примусу, викраденняшахрайстваобману, зловживання владою або уразливістю положення, або за рахунок надання або отримання платежів або прибутку для одержання згоди особи, яка має контроль над іншою особою, з метою експлуатації. Така експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію інших осіб шляхом проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або дії, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, як викладено вище, не вважається дійсною за умови використання будь-якого із засобів впливу, зазначених вище.

     Протокол про торгівлю людьми вступив в силу 25 грудня 2003 р. До червня 2010 року, Протокол про торгівлю людьми був підписаний 117 країнами (в Україні Протокол ратифіковано 21 травня 2004 р.) та 137 партіями.

Торгівля людьми є злочином проти людяності. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торговців людьми, в їхніх власних країнах і за кордоном. Кожна країна у світі є задіяною в торгівлі людьми, чи як країна походження, транзиту чи призначення жертв. Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), як гарант Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти Міжнародної організованої злочинності (UNTOC) і протоколів до неї, надає допомогу державам у їхніх зусиллях з упровадження Протоколу про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми (Trafficking in Persons Protocol).

Управлі́ння ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН, UNODC — United Nations Office on Drugs and Crime).

Торгівля людьми — явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми. Це явище також впливає як на економічно розвиненіші країни призначення, так і на країни транзиту. Людей, що живуть в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах, а в той же самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робітників в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею. В той час, як в 1970-х і 1980-х роках західноєвропейські країни були країнами призначення для торговців людьми, які привозили жінок і чоловіків в основному з Азії і Латинської Америки, з крахом комуністичних режимів, та на початку 1990-х ситуація змінилася. Жінки з східноєвропейських країн все більше стали домінувати на «ринку» торгівлі людьми, як в Західній Європі, так і в самому регіоні Центральної і Південно-східної Європи.

13.03.2020

***

Європейський день боротьби з торгівлею людьми

18 жовтня європейська спільнота відзначає Європейський день боротьби з торгівлею людьми, який був започаткований 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми, – особливо жінками та дітьми, – небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

Україна,  оголосивши курс на євроінтеграцію, приєдналася до основних міжнародних нормативно-правових актів у сфері протидії торгівлі людьми та прийняла національне законодавство.

Способи втягнення людей у процес торгівлі людьми різні – злочинці шукають все нові і нові методи вербування, але завжди це відбувається шляхом використання обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини, із застосуванням чи погрозою застосування насильства, із використанням службового становища, матеріальної чи іншої залежності від другої особи.

Метою торгівлі людьми завжди є експлуатація людини в будь-який спосіб – примусова праця, використання у домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, вилучення органів, сексуальна експлуатація чи створення порнографічної продукції, народження дитини примусово чи за замовленням, втягнення у злочинну діяльність чи жебракування.

Одним із основних завдань є формування у суспільстві розуміння того, що людська гідність, права людини є найвищою цінністю, а також  попередження та формування нетерпимої поведінки, нульової толерантності до будь-яких форм експлуатації людини.

Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, та відповідно до Кримінального кодексу України визнається тяжким злочином, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. Тому покарання злочинців, які здійснюють торгівлю людьми, є ще одним важливим завданням держави.

Людина, яка постраждала від цього злочину, звернувшись до місцевої державної адміністрації, має право на отримання відповідного статусу, і це дає їй можливість отримати одноразову матеріальну допомогу, а також отримати повний спектр допомоги: медичної, правової, соціальної, а також одноразової матеріальної допомоги.

Пам’ятайте: стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!

Тому лише об’єднавши зусилля, ми зможемо подолати проблему торгівлі людьми у суспільстві!

 

***

Щодо протидії торгівлі людьми

У 2013 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми, зазначивши, що в цей день необхідно підвищувати рівень поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми і привертати увагу до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочувати людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.

Реалізація особистих прав людини, гарантування права на життя і здоров’я, на вільний особистий розвиток є одними з головних завдань правової соціальної держави, якою проголошена Україна.

Боротьба з торгівлею людьми є одним із пріоритетних напрямів діяльності Уряду України у сфері захисту прав людини. Верховна Рада України 20 вересня 2011 року ухвалила Закон України «Про протидію торгівлі людьми», в якому визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми. Торгівля людьми карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від  якої потерпають чоловіки, жінки та діти, та яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Маніпулюючи бажаннями та намірами людей, їх ошукують та експлуатують.

Bідповідно до законодавства, торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Метою торгівлі людьми може бути:

– трудова експлуатація;

– сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;

– примусове жебрацтво;

– примусове втягнення у злочинну діяльність;

– примусове вилучення органів;

– продаж дитини;

– сурогатне материнство.

УПСЗН Житомирської РДА